Зарядка без проводів — рішення чи лінь

Концепція та аналогії

Бездротова зарядка може одного дня замінити штекери та дроти, подібно до того, як Bluetooth та Wi-Fi модернізували особисте спілкування. Концепція базується на індуктивному зв'язку за допомогою електромагнітного поля, яке передає енергію від передавача до приймача.

Історичні витоки

Бездротова передача енергії не є новою. У 1831 році Майкл Фарадей відкрив індукцію в передачі електромагнітної сили через простір. Наприкінці 1800-х та на початку 1900-х років Нікола Тесла продемонстрував бездротове мовлення та передачу енергії. Експерименти в Колорадо-Спрінгс у 1899 році призвели до будівництва вежі Ворденкліфф у Нью-Йорку. Тесла хотів довести, що електроенергію можна передати без проводів, але брак фінансування зупинив проект.

Від радіо до зарядки: Еволюція передачі енергії

Лише у 1920-х роках розпочалося суспільне мовлення. Європа побудувала масивні передавачі, щоб охопити багато країн. Передавач у Беромюнстері у Швейцарії міг би передавати потужністю 600 кВт, але законодавство про електросмог та протести місцевого населення обмежили потужність до 180 кВт. Відтоді менші FM-станції замінили ці великі національні передавачі.

Ключові відмінності: Ближнє та далеке поле

Бездротова зарядка має схожість з радіопередачею, передаючи енергію за допомогою електромагнітних полів. Однак принцип їхньої роботи кардинально відрізняється.

🔋 Бездротова зарядка (Ближнє поле)

Працює в умовах ближнього поля. Первинна котушка створює магнітне поле, яке вловлюється вторинною котушкою, що знаходиться поблизу. Більша частина генерованої енергії ефективно захоплюється приймачем.

📡 Радіопередача (Далеке поле)

Працює за принципом далекого поля, надсилаючи хвилі, що поширюються крізь простір. Приймальній антені потрібно лише кілька мікровольт (одна мільйонна частка вольта), щоб відновити сигнал, який потім посилюється.